Святині Собору

Єпископ Платон (ест. piiskop Platon; у миру Павло Петрович Кульбуш, нім. Paul Kulbusch; 13 липня 1869, село Поотсі-Кипу, Лифляндська губернія – 14 січня 1919, Тарту) – єпископ Російської православної церкви, єпископ Ревельський.

2000 року прославлений у лику святих Російської православної церкви і Константинопольської церкви; пам’ять – 14 січня.

Закінчив Ризьке духовне училище 1884 року, Ризьку духовну семінарію 1890 року (найкращий студент випуску), Санкт-Петербурзьку духовну академію 1894 року зі ступенем кандидата богослов’я.

Священик
5 грудня 1894 року його висвятили на священика і призначили на посаду настоятеля естонської православної парафії в Петербурзі, яку заснували указом Синоду 31 грудня 1894 року. Спочатку богослужіння довелося здійснювати в підвалі Малоколоменської Воскресенської церкви.

Член Товариства поширення релігійно-моральної просвіти в дусі Православної церкви (1892) і його ради (1900).

Засновник і завідувач відкритої 21 жовтня 1898 року естонської двокласної церковно-парафіяльної школи. Він сам і члени причту вели заняття безоплатно. При школі існував невеликий інтернат, найбідніші учні забезпечувалися харчуванням. 29 листопада 1898 року за його ініціативою в Петербурзі було відкрито естонське Братство в ім’я священномученика Ісидора Юр’ївського. Метою братства була турбота про зростання і духовне зміцнення православної естонської пастви, видання та поширення духовної літератури естонською мовою, влаштування бібліотек, допомога нужденним, побудова парафіяльного храму.

Благочинний православних естонських парафій Санкт-Петербурзької єпархії, нагороджений камилавкою (1900), наперсним хрестом (1903), член єпархіального комітету Православного місіонерського товариства (1904).

Ініціатор будівництва в Петербурзі і настоятель естонської православної церкви в ім’я священномученика Ісидора Юр’ївського, освяченої 23 вересня 1907 року. У створенні та освяченні храму брав участь Іоанн Кронштадтський. Богослужіння в церкві відбувалися естонською мовою. При храмі були приміщення для культурно-просвітницької діяльності, проведення катехізації, а також невеликий готель для естонців, які приїжджали до Петербурга.

Тільки за перші 12 років його енергійної служби утворилися сім естонських парафій: у Петербурзі, Кронштадті, Гатчині, Лузі, Нарві, Клопицях (Петергофський повіт) і в селі Заяння Гдовського повіту. Був благочинним дванадцяти естонських парафій Санкт-Петербурзької єпархії. У 1905 році зведений у сан протоієрея. З 1908 року законовчитель у Ливарній жіночій гімназії, завідувач єпархіальної свічкової справи.

Нагороджений орденом Святої Анни III ступеня (1908), палицею (1917). Переклав естонською мовою праці святого праведного Іоанна Кронштадтського. У 1894 році повінчався з Надією Лоською, 1917 року розлучився. Сина Георгія розстріляли в Ленінграді 4 (або 15) вересня 1937 року.

Епископ

8 августа 1917 года в Юрьеве (Тарту) состоялось собрание Рижской епархии, на котором было выдвинуто предложение об образовании в епархии Ревельского викариатства, в состав которого вошли бы все эстонские приходы. Кандидатом на епископскую кафедру был назван протоиерей Павел Кульбуш. Это предложение было одобрено патриархом Тихоном, который говорил о протоиерее Павле: «Никому не удастся в наше тёмное время правителей-безбожников заставить его отступить от веры». Определение Святейшего синода о бытии протоиерею Павлу Кульбушу епископом Ревельским, «по пострижении в монашество с возведением в сан архимандрита», датировано 18 декабря 1917 года.

Принял монашеский постриг с именем Платон. Хиротонисан во епископа Ревельского 31 декабря 1917 года в Александро-Невском соборе в Ревеле (Таллине) митрополитом Петроградским и Гдовским Вениамином (Казанским) и викарием Петроградской епархии епископом Лужским Артемием (Ильинским). Вскоре ему было поручено управлять Рижской епархией, однако его резиденция осталась в Тарту.

Активно занимался восстановлением приходской жизни в епархии. В сложных условиях войны и немецкой оккупации частью на лошадях, частью пешком, посетил большую часть своих приходов в Эстонии и в Латвии, где, по свидетельству очевидцев, «его проникновенное богослужение и захватывающие проповеди вносили бодрящую струю в сердца пасомых». Пользовался уважением как своей православной паствы, так и инославных соотечественников.

Тонкий и глубоко образованный человек, чуткий, мягкий и приветливый в обращении, сочетавший широту взглядов и чувство юмора с постоянной духовной сосредоточенностью и религиозным рвением.

Награждён орденом Святой Анны III степени (1908), палицей (1917). Перевёл на эстонский язык труды святого праведного Иоанна Кронштадтского. В 1894 году обвенчан с Надеждой Лосской, в 1917 году развёлся. Сын Георгий расстрелян в Ленинграде 4 (или 15) сентября 1937 года.

Член Поместного собора Православной российской церкви, участвовал в 1–2-й сессиях

Арешт і мученицька кончина
22 грудня 1918 року Тарту був зайнятий більшовиками. 2 січня 1919 року єпископа Платона заарештували на вулиці і разом з іншими жителями міста (всього за 24 дні більшовицької влади в Тарту було заарештовано понад 500 осіб) помістили в приміщення Кредитного банку. У перетвореній на в’язницю будівлі ув’язнених утримували в дуже важких умовах, а особливих знущань і принижень зазнавав владика Платон, який ще не оговтався від хвороби (грип-іспанка з ускладненням у вигляді крупозного запалення легенів).

У ніч із 14 на 15 січня 1919 року місто було відбито натиском естонської армії. Відступаючи, червоні комісари відвели в підвальне приміщення і вбили 20 ув’язнених, зокрема владику Платона, протоієреїв Успенського собору міста Тарту Михайла Блейве і Миколу Бежаницького. Тіла деяких убитих були понівечені до невпізнання. Тіло єпископа Платона носило на собі сліди семи багнетних і чотирьох вогнепальних ран, причому одна з них – від розривної кулі в праве око, потилицю було пробито прикладом гвинтівки. Його впізнали тільки за захованою на грудях панагією.

9 лютого 1919 року був похований у Спасо-Преображенському соборі в Таллінні.

Пам’ять і канонізація

У 1922 році в пам’ять про святителя було засновано Орден єпископа Платона, який вручають за служіння на славу Бога і на користь Естонської апостольської православної церкви.

1929 року на подвір’ї Спасо-Преображенського собору в Таллінні встановили погруддя єпископа Платона, а в лютому 1931 року відбулося урочисте освячення мармурового саркофага над його могилою, спорудженого за проектом скульптора Амандуса Адамсона на кошти, асигновані естонським урядом і зібрані за допомогою пожертвувань.

Ім’я єпископа Платона було внесено до чорнового поіменного списку новомучеників і сповідників російських під час підготовки канонізації, здійсненої РПЦЗ 1981 року. Однак список новомучеників був виданий тільки наприкінці 1990-х років.

У жовтні 2000 року єпископ Платон був канонізований Синодом Константинопольської церкви.